Проектування виконується з метою оптимізації матеріальних затрат по спорудженню свердловини і при цьому не зробити негативного впливу на довкілля. На свердловини глибше 20 м складається індивідуальний проект, який підлягає узаконенню в державних структурах влади.

В залежності від об’єкта, на якому буде здійснюватися буріння свердловини на воду і за бажанням замовника розробляється проектна документація. Поділяють проектну документацію для питного водопостачання та технічного водопостачання. Від призначення проектованої свердловини залежить вартість проекту системи водопостачання

Буріння гідросвердловин
Наші фахівці в залежності від ваших потреб у якості і кількості води, розташування місця буріння , глибини залягання водоносного горизонту надауть рекомендації щодо глибини буріння, конструкції свердловини, матеріалів для її спорудження. Ми маємо у розпорядженні всі необхідні технічні засоби та базу для буріння ( бурові установки: на шасі авт. ЗІЛ-131 УРБ -2А-2; УРБ -2,5А; УКБ 200/300,0 , СКБ-4, на шасі авт. Урал УРБ – 3АМ, компресор та ін.). По завершенню бурових робіт, проводиться пробне відкачування і виконується хіманаліз води. По завершенню робіт видаємо паспорт на свердловину.

Для водозабезпечення підприємств, організацій та приватних осіб використовуються експлуатаційні свердловини, що споруджуються на різні підземні водоносні горизонти. Свердловина для води представляє собою складну інженерну споруду. Вона має велику довжину і порівняно невелика в діаметрі В залежності від потреб та гідрогеологічних умов району експлуатаційні свердловини можуть бути глибиною від 10-20 м і до 200-300 м.

Якість питної води залежить не тільки від фізико-хімічних властивостей геологічних порід, але й від правильної конструкції свердловини для кожного окремо взятого горизонту. Знання геологічних розрізів на території Закарпатської області дозволяє більш точно розраховувати проектні глибини, на які необхідно проводити буріння свердловини. Це в свою чергу дозволяє підходити до кожного об’єкту індивідуально, з досягненням кращого результату буріння.

Після спорудження свердловини фахівці ВК «Геолог», в залежності від продуктивності свердловини надають рекомендації на рахунок необхідного насосного обладнання, а також можуть виконати монтаж .

У разі невикористання свердловини потрібно провести консерваційний або ліквідаційний тампонаж свердловини, з метою запобігання забруднення водоносних горизонтів. На основі ревізії технічного стану свердловини, працівниками, здійснюється тампонаж, який являє собою – промивку свердловини дезинфікуючим розчином, засипанням гравієм з установкою глинистого моста, закачування цементного або глинистого розчину у пригорлову частину та позатрубний простір. для тимчасової консервації водозабірних свердловин або повної ліквідації.

Підготовка пакету документів на отримання спеціальних дозволів на користування надрами: Згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 596 від 23.06.2010 року «Про затвердження Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами» суб’єкт підприємницької діяльності який має намір здійснювати діяльність, пов’язану з використанням надр повинен отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (далі — дозвіл), який видається Мінприроди України. Наше підприємство надає комплекс послуг з отримання дозволу на користування надрами згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 596 від 23.06.2010 року.

Санітарна зона – це зона, де не можна забруднювати довкілля в жодний спосіб, оскільки забруднювачі можуть потрапити у водозабір. Основною метою створення зон санітарної охорони (ЗСО) та забезпечення режиму в їх межах є санітарна охорона від забруднення джерел водопостачання та водогонів, а також територій, на яких вони розташовані. Розрахунок поясів ЗСО залежить від конкретного джерела водопостачання та місцевих гідрогеологічних умов; виконують його спеціалізовані організації.

Для збереження питної якості води водозабори підземних вод повинні розташовуватися, як правило, поза території промислових підприємств і населених пунктів. Крім того, для запобігання забруднення водозабору в його околиці встановлюється зона санітарної охорони (ЗСО), де здійснюються спеціальні заходи, що виключають можливість надходження забруднень у водозабір і в водоносний пласт.

При організації ЗСО враховується вид забруднень (мікробне, хімічне), що визначає їх стійкість (стабільність) і в зв’язку з цим можливу довжину шляху просування у водоносному шарі, яка залежить також від їх кількості та гідрогеологічних факторів, але при цьому обмежується часом їх виживаності.

При визначенні розмірів ЗСО водозаборів підземних вод, а також складу санітарно-оздоровчих і захисних заходів в їх межах повинні враховуватися продуктивність, тип водозабору та гідрогеологічні умови, зокрема природна захищеність підземних вод від поверхневого забруднення. Захищеність експлуатованого водоносного горизонту залежить від можливості і інтенсивності надходження в нього забруднених вод з поверхні землі або з річок, озер та інших водойм.

До захищених підземним водам ставляться напірні та безнапірні міжпластові води, які мають в межах всіх поясів у ЗСО суцільну водотривких покрівлю, що виключає можливість місцевого харчування з вищерозміщених недостатньо захищених водоносних горизонтів або з поверхні землі; повинна також бути відсутнім безпосередній зв’язок з поверхневими водами.

До недостатньо захищеним підземним водам відносяться:

а) грунтові води, тобто підземні води першого від поверхні землі безнапірного водоносного горизонту, що отримує живлення на площі його розповсюдження;

б) напірні та безнапірні міжпластові води, які в природних умовах або в результаті зниження напору (рівня) при експлуатації водозабору отримують харчування на площі ЗСО з вищерозміщених недостатньо захищених водоносних горизонтів.

У випадках, коли залягає над водоносним горизонтом товща порід не забезпечує природну захищеність підземних вод від поверхневого забруднення, захист водозабору в межах ЗСО реалізується спеціальними заходами. Необхідно, щоб можливі джерела забруднення були віддалені від меж ЗСО на відстань, при якому тривалість руху забруднень по пласту до водозабору буде в межах від 100 до 400 діб для мікробних, 25-50 років для хімічних забруднень.

До складу ЗСО входять три пояси: перший — суворого режиму, другий і третій — обмежень. Перший пояс ЗСО включає територію розташування водозаборів, майданчиків розташування всіх водопровідних споруд, при штучному поповненні — інфільтраційні споруди та водоподводящих канал. Він встановлюється з метою усунення можливості випадкового або навмисного забруднення води джерела в місці розташування водозабірних та водопровідних споруд.

Кордон першого поясу ЗСО встановлюється в залежності від захищеності підземних вод в межах першого і другого поясів ЗСО: на відстані не менше 30 м від водозабору — при використанні захищених підземних вод, і на відстані не менше 50 м — при використанні недостатньо захищених вод. При використанні групи підземних водозаборів межа першого поясу повинна бути вилучена на ті ж відстані (не менше 30 або 50 м) від крайніх свердловин (шахтних колодязів) водозабірних груп.

Другий пояс ЗСО призначений для захисту водоносного горизонту від мікробних забруднень; оскільки другий пояс розташований всередині третього, він призначений також для захисту й від хімічного забруднення.

Основним параметром, що визначає відстань від кордону другого поясу ЗСО до водозабору, є розрахунковий час просування мікробного забруднення з потоком підземних вод до водозабору, яке має бути достатнім для втрати його життєздатності.

Кордон другого поясу ЗСО визначається гідродинамічними розрахунками виходячи з умови, що, якщо за її межами через зону аерації або безпосередньо у водоносний горизонт надійдуть мікробні забруднення, то вони не досягнуть водозабору.

Третій пояс ЗСО призначений для захисту підземних вод від хімічних забруднень. Розташування кордону третього поясу ЗСО також визначається гідродинамічними розрахунками. Виходячи з умови, що, якщо у водоносний пласт надійдуть хімічні забруднення, вони досягнуть водозабору, переміщаючись з підземними водами поза області харчування, або досягнуть водозабору, але не раніше розрахункового часу просування забрудненої води від кордону третього поясу до водозабору. Якщо запаси підземних вод забезпечують необмежений термін експлуатації водозабору, третій пояс повинен забезпечити відповідно тривале збереження якості підземних вод.